ЦЕРКВА

Сучасну будівлю зведено в 1910 році, про що сповіщає замітка в газеті „Черниговские епариальные известия” (1 грудня 1910 р., № 23)

“14 ноября сего года в с. Петрушине Черниговского уезда о. Протоиереем Черниговской Богоугодно-Заведенской церкви Василием Мыславским, в сослужении местного о. благочинного священника Николая Селегинского, настоятеля прихода священника Николая Гаймановского и шести соседних священников с диаконом Николаевской церкви г. Чернигова Николаем Покровским, при многочисленном стечении народа, освящён новоустроенный храм в честь Рождества Пресвятой Богородицы”.

Також збереглась архівна справа про будівництво церкви.

В 1930-і роки церква зазнала репресій, хоча її не зруйнували. Старожили плутають з датами, тож хронологія доволі приблизна: 1932 – церкву закрито, 1936 – перетворено на зерносховище, 1937 – вивезено ікони та інше церковне приладдя, 1937-1948 – не було хрестів, 1938 – знято дзвони і розібрано дзвіницю. Робота церкви відновилася після приходу німців.

ЦЕРКОВНИЙ ЦВИНТАР – розташований біля церкви.

Поховані на церковному погості

(за матеріалами метричних книг)

1. ШИХУЦЬКА Олімпіада Євгенівна (1867-1882), дочка дворянина. Померла від тифу 27 серпня 1882 року.

2. МАКОВЕЦЬКИЙ Олександр Мойсейович (1836-1884), псаломщик. Помер від чахотки 14 лютого 1884 року.

3. ВАКУЛОВСЬКА Євдокія Петрівна (1838-1899), дворянка. Померла 1 вересня 1899 року.

4. ШИХУЦЬКА Ганна Максимівна (1827-1900), дворянка. Померла 25 січня 1900 року.

5. ШИХУЦЬКИЙ Степан Григорович (1860-1905), підполковник. Помер від чахотки 13 березня 1905 року.

6. ШИХУЦЬКИЙ Євген Петрович (1842-1907), дворянин. Помер 19 березня 1907 року.

7. КОСТЮК Степан Михайлович (1854-1908), козак, працював учителем. Помер 2 червня 1908 року.

8. МАКОВЕЦЬКИЙ Георгій Олександрович (1872-1910), псаломщик. Помер від чахотки 13 жовтня 1910 року.

Крім того, за словами старожилів, біля церкви поховано також Костюка Миколу Степановича, сина вчителя Костюка Степана, поручика 160-го Абхазького полку, який 24 квітня 1915 року загинув на фронтах 1-ої світової війни, а привезений в село і похований 1 травня.

Церковне кадовище проіснувало до 1937 року. За спогадами Сериченко Дмитра Федосовича, “в 1937 году проводилось расширение улицы и было развалено 4 или 5 могил, две из них были с надгробными плитами под фамилией Шихуцких. Кости были собраны в один ящик и неподалёку перезахоронены… Последнее захоронение было лет 30 назад – хоронили какую-то женщину, прозываемую “монашка”.

На сьогодні біля церкви тільки дві могилки з хрестами. Один з них підписаний: „Льодова ...................... (1865-1925).